Визначення та збирання малахіту — мідного карбонатного руди із Землі

Малахіт — це гідроксокарбонат міді з хімічною формулою Cu₂CO₃(OH)₂. Він містить приблизно 57,5% міді за масою. Утворюється в зоні окиснення над родовищами мідних руд, де мідьвмісні розчини реагують з карбонатними мінералами та вапняком.

Малахіт утворюється у верхній окисленій зоні мідних родовищ, зазвичай у перших 20-50 метрах під поверхнею. Шукайте поблизу вапняку або доломіту, де просочувалися багаті на мідь ґрунтові води. Він часто зустрічається разом з азуритом (синій карбонат міді), хризоколою (синьо-зелена) та самородною міддю.

Малахіт має характерний яскраво-зелений до темно-зеленого колір. Під час розрізання або розламування він часто демонструє характерний смугастий візерунок із чергування світло-зелених і темно-зелених смуг. Жоден інший поширений мінерал не має такого точного поєднання зеленого кольору з концентричною смугастістю. Колір зумовлений вмістом міді (Cu²⁺).

Малахіт має твердість за шкалою Мооса від 3,5 до 4. Його можна подряпати сталевим ножем (твердість 5,5), але не NOT мідною монетою (твердість 3). Якщо зелений мінерал занадто твердий, щоб подряпати його ножем, це, ймовірно, хризоколла або інший мінерал.

Проведіть мінералом по неглазурованій білій порцеляновій плитці (плитка для риски). Малахіт залишає світло-зелену рисku. Це відрізняється від хризоколи (біла до блідо-зеленої риски) і допомагає підтвердити ідентифікацію. Риска завжди світлішa за колір поверхні мінералу.

Нанесіть одну краплю розведеної соляної кислоти (10% HCl) на поверхню мінералу. Малахіт сильно шипить, оскільки є карбонатом — кислота реагує з CO₃, виділяючи вуглекислий газ. Цей тест із шипінням карбонатів відрізняє малахіт від некарбонатних зелених мінералів, таких як хризоколла або оливін.

Малахіт рідко утворює помітні кристали. Зазвичай він зустрічається у вигляді ботріоїдальних (схожих на виноград) мас, сталактитових утворень або волокнистих кірок. Коли він все ж утворює кристали, це голчасті (акикулярні) призми. Масивний малахіт при розрізанні демонструє характерну концентричну смугастість.

Перед видобутком оцініть, скільки малахіту присутньо. Поверхневі плями (тонкі зелені плівки на камені) вказують на сліди. Суцільні горбки або кірки товщиною понад 5мм свідчать про вартісне місце збору. Для виплавки міді потрібно щонайменше 1-2 кг суцільного малахіту за одну спробу.

Перед видобутком малахіту надягніть захисні окуляри, шкіряні рукавиці та протипилевий респconsiderator

Використовуйте геологічний молоток і холодне зубило, щоб відокремити малахіт від навколишньої породи. Ударяйте зубилом по межі між малахітом і вмісною породою. Працюйте обережно — малахіт є відносно м'яким і може розкластися на шматки, якщо по ньому сильно вдарити. Важіть, а не розбивайте.

Обріжте зайву породу-вмістилище із зразків малахіту за допомогою зубила. Для плавлення він не обов'язково має бути ідеально чистим — прилеглий вапняк допустимий, оскільки діє як флюс. Для демонстраційних зразків обережно видаліть матрицю, щоб відкрити зелений мінерал.

Розділіть вашу колекцію на три купи: (1) суцільні шматки малахіту для плавки — вони дають найбільше міді, (2) смугасті або ботріоїдальні зразки для експонування або виготовлення пігментів, (3) змішана порода зі слідами малахіту — низька якість, зберігайте лише за наявності великої кількості.

Зважте відсортований малахіт. Чистий малахіт містить близько 57,5% міді, але зразки з родовищ рідко бувають чистими. Очікуйте вмісту міді 20-40% у типовому зібраному матеріалі після врахування вміщуючої породи. Вам знадобиться приблизно 2 кг доброго малахіту, щоб отримати 500-800 г металевої міді.

Промийте шматки малахіту проточною водою, щоб видалити пил і дрібні частинки породи. Для стійких відкладень використовуйте жорстку щітку. Для сировини для плавки ретельне очищення не є критичним. Для експозиційних зразків замочіть їх у чистій воді на 24 години, а потім обережно почистіть щіткою.

Розкладіть промитий малахіт на газету або тканину в добре провітрюваному приміщенні. Дайте повністю висохнути на повітрі — зазвичай 24-48 годин. Малахіт стійкий на повітрі і не руйнується, але зберігання мокрих зразків може сприяти росту плісняви на будь-якому органічному матеріалі, що застряг у тріщинах.

Зберігайте висушений малахіт у помічених тканинних мішечках або відкритих контейнерах. Не запечатуйте в герметичному пластику — затягнута волога може спричинити деградацію поверхні. Тримайте подалі від кислот і кислих середовищ. Позначайте кожен мішечок датою та місцем збору. Малахіт стабільний за кімнатної температури необмежено довго.

Задокументуйте місце збору: координати GPS, геологічну формацію, супутні мінерали (азурит, хризоколла, самородна мідь), глибину знаходження та орієнтовний залишок родовища. Ці дані цінні для повторних поїздок і для розуміння місцевої геології.

Поверніть на місце будь-які великі камені, переміщені під час видобутку. Заповніть ями, щоб запобігти ерозії та травмам щиколоток. Видаліть усе сміття, включно з пляшечками з-під кислоти з крапельницями. Залиште місце таким, яким ви його знайшли — відповідальний збір зберігає місця для майбутніх відвідувань і для інших збирачів.