Дублення шкіри корою дуба — рослинне дублення танінами

Свіжу суху шкіру спочатку потрібно очистити від волосся. Приготуйте вапняний розчин: розчиніть 2-3 кг гашеного вапна (гідроксиду кальцію) у великій ємності з водою. Повністю занурте шкіру та залишіть її мокнути на 7-14 днів, щодня перемішуючи.

Лужний вапняний розчин розбухає волокна шкіри та послаблює волосяні фолікули. Через 7-10 днів перевірте, потягнувши пучок волосся — він має легко виходити без опору. Якщо тримається міцно, продовжуйте замочування.

Вікінги також використовували луг з деревної золи (гідроксид калію з попелу твердих порід деревини) як альтернативу вапну. Сеча (що містить сечовину → аміак) була ще одним традиційним методом, хоча й менш приємним.

Вийміть шкуру з вапняного розчину та перекиньте її через стругальний брус (волосяним боком догори). Використовуючи тупий струговальний ніж або скребок, сильно проводьте по поверхні — розпушене волосся та епідерміс мають здиратися пластами.

Переверніть шкуру та зістругайте м'ясний бік, щоб видалити весь жир, плівку та залишки тканин. Це фізично важка робота — скребти шкуру великої рогатої худоби може до 2-3 годин безперервної роботи.

Ретельно промийте у проточній воді протягом 24-48 годин, щоб видалити з шкури весь вапняк. Залишки вапна заважають дубильній обробці. Деякі дубильники на цьому етапі додають слабку кислотну ванну (оцет або ферментоване зерно), щоб нейтралізувати залишкову лужність — це називається «бейтинг».

Подрібніть або розітріть висушену дубову кору на дрібні шматочки (1-2 см). Кора English oak (Quercus robur) та sessile oak (Q. petraea) містить 8-12% танінів — один з найвищих показників серед європейських дерев.

Приготуйте дубильний розчин, замочуючи кору у воді. Почніть зі слабкого розчину для першого занурення — надто концентрований танін на свіжій шкурі спричиняє «case hardening», коли зовнішній шар дубиться до твердості, а внутрішній залишається сирим.

Підготуйте три чани зростаючої концентрації: слабкий (1:20 кора до води), середній (1:10) та сильний (1:5). Шкура послідовно проходитиме кожен із них. Традиційні дубильні майстерні використовували ями-чани, викопані в землі та викладені дошками.

Помістіть підготовлену шкуру спочатку в найслабший дубильний розчин. Повністю занурте її та переконайтеся, що розчин контактує з усіма поверхнями. Щодня перемішуйте або переміщуйте шкуру, щоб запобігти нерівномірному дубленню.

Після 2-3 тижнів у слабкому розчині перенесіть шкуру до середньої ванни ще на 2-3 тижні. Нарешті, у міцну ванну на останні 2-4 тижні. Товсті шкури (великої рогатої худоби, коня) потребують більше часу; тонкі шкури (кози, оленя) дубляться швидше.

Про завершення дублення можна судити, відрізавши невеликий шматочок від найтовстішої частини — він має бути рівномірно коричневим на всю товщину без блідої серцевини. Недостатньо задублена шкіра згниє; належно задублена шкіра служить століттями.

Весь процес займає 6-12 тижнів для повної шкури великої рогатої худоби. Ремісники середньовіччя та епохи вікінгів вели безперервні партії, послідовно переміщуючи шкури між ваннами.

Вийміть дублену шкуру і промийте в чистій воді. Повільно сушіть у тіні — ніколи під прямим сонцем або біля джерела тепла, що спричиняє розтріскування.

Коли шкіра вологa, але не мокра (на дотик як замша), нанесіть засіб з тваринного жиру або лою, втираючи руками. Це замінює олії, втрачені під час дублення, і робить шкіру м'якою та еластичною. Нейтсфутова олія (з копит велійної худоби) була найкращим кондиціонером у середньовічній Європі.

Для гладшої поверхні протягуйте шкіру туди-сюди через стовп для розминання (гладку дерев'яну балку) — це руйнує волокнисту структуру і робить її м'якшою. Більше розминання = м'якша шкіра.

Шкіра, дублена дубовою корою, має характерний теплий коричневий колір, приємний земляний запах і надзвичайну міцність. Її використовували для взуття доби вікінгів, ременів, піхов, щитів, судових деталей і палітурок книг. Сьогодні вона залишається стандартом для преміальних шкіряних виробів.