Пучок тонкого, сухого, горючого матеріалу — розтріпаного лика (кедрового, березового), сухої трави, пуху рогозу чи обвугленої тканини, — звитий у пухке гніздо. Він ловить іскру чи вуглинку від тертя або від кресала, а потім його обережно роздмухують до полум'я. Від палеоліту це і є ключ до добування вогню.