Збирання гончарної глини з річкових урвищ — Українська традиція Опішнянської кераміки

Глина — це дрібнозернистий природний матеріал, що складається переважно з гідратованих силікатів алюмінію (Al2Si2O5(OH)4 — каолініт). Вона утворюється внаслідок вивітрювання польових шпатів та інших мінералів протягом тисячоліть. Частинки глини менші за 0,002 мм. У вологому стані глина пластична і піддається формуванню. Після випалу при температурі понад 600 градусів Цельсія вона стає незворотно твердою.

Шукайте глину на розмитих річкових урвищах, зрізах доріг, будівельних котлованах та схилах ярів. В Україні найбагатші поклади гончарної глини знаходяться в Полтавській області (Опішнянський район), на берегах Дніпра, Ворскли та Псла. Глина зазвичай виглядає як щільний, гладкий шар однорідного кольору — червоного, жовтого, сірого або білого — під верхнім шаром грунту з рослинністю.

Візьміть жменю матеріалу з оголеного шару, злегка зволожте і спробуйте скачати кульку розміром з апельсин. Якщо кулька тримає форму без тріщин і поверхню можна загладити великим пальцем до блиску, це глина з достатньою пластичністю для гончарства. Якщо кулька кришиться або тріскається, матеріал занадто піщаний.

Скачайте з вологої глини джгут (ковбаску) діаметром 1 см і довжиною 15 см. Підніміть за один кінець: якщо джгут витримує власну вагу на довжині щонайменше 5 см без розриву, пластичність достатня для гончарства. Якщо одразу рветься — потрібно шукати інше місце або додавати пластичну глину (ball clay) як добавку.

Лопатою або сапкою зніміть верхній шар грунту з рослинністю (10 — 20 см). Цей шар містить корені, комах та органічні залишки, які забруднюють глину. Чиста глина залягає нижче. Відкладайте верхній шар окремо — після збору глини поверніть його на місце для збереження довкілля.

Копайте глину великими шматками і складайте у відра. Обирайте глину однорідного кольору — не змішуйте різні шари, бо вони мають різний хімічний склад і по-різному поводяться при випалі. Зберіть щонайменше 10 — 15 кг, оскільки значна частина втрачається під час очищення. Уникайте шматків з камінням або піщаними прошарками.

Розкладіть шматки глини на брезенті або плівці на сонці на 2 — 3 дні до повного висихання. Суха глина легко ламається на менші шматки. Розбийте її на фрагменти розміром з волоський горіх — чим дрібніше, тим швидше розчиняється у воді. Глина вважається достатньо сухою, коли не залишає вологих слідів на руках.

Покладіть сухі фрагменти глини у велике відро і залийте водою. Пропорція: 1 частина сухої глини на 2 частини води. Залиште на 24 — 48 годин. Глина поступово розчиняється, утворюючи рідку масу — шлікер (slip). Ретельно перемішайте палицею до однорідної консистенції без грудок.

Пропустіть рідкий шлікер через сито з дрібною сіткою (60 mesh, 0,25 мм). Це видаляє камінці, корінці, грубий пісок та органічні залишки. Чиста глина проходить через сито разом з водою. Те, що залишається на ситі — відходи, їх можна викинути. За потреби повторіть з дрібнішим ситом (80 mesh) для тоншої глини.

Залиште просіяний шлікер у відрі на 24 години. Глина осідає на дно, чиста вода залишається зверху. Обережно злийте або відсифонуйте прозору воду, не торкаючись осаду глини на дні. Повторіть процес — залийте свіжою водою, перемішайте, дайте відстоятися і знову злийте воду. Це видаляє розчинні солі та найдрібніший пісок.

Вилийте глинистий осад на гіпсову плиту (bat) або розстеліть на полотняну тканину. Гіпс швидко вбирає надлишок води — за кілька годин глина набуває робочої консистенції. Якщо гіпсу немає, розстеліть тканину на сонці і вилийте глину тонким шаром. Перевертайте масу кожні кілька годин. Глина готова, коли за консистенцією нагадує пластилін — піддається формуванню, але не липне до рук.

Покладіть глину на рівну дошку або кам'яну поверхню. Тисніть основою долонь, складайте навпіл і повертайте на чверть обороту. Повторюйте 5 — 10 хвилин. Цей процес (wedging) видаляє бульбашки повітря, які можуть призвести до розриву виробу під час випалу, та вирівнює вологість у всій масі. Готова глина має гладку, однорідну текстуру без тріщин.

Повторіть випробування джгутом: джгут діаметром 1 см повинен витримати щонайменше 8 см без розриву. Зігніть джгут у дугу — якщо не тріскається на згині, пластичність достатня для Опішнянського стилю гончарства. Якщо тріскається, глина потребує більшого часу замочування або додавання ball clay (пластичної глини). Добре підготовлена українська глина придатна для виготовлення мисок, горщиків, глечиків та Опішнянських розписних виробів.

Сформуйте готову глину в блоки по 2 — 3 кг. Загорніть кожен блок щільно у харчову плівку, видаливши все повітря. Зберігайте у прохолодному затіненому місці. Правильно загорнута глина зберігає вологість місяцями. Перед використанням повторно вимішуйте 2 — 3 хвилини. Запишіть місце збору, колір, результати польових випробувань та дату — глини з різних місць мають різний склад, що впливає на колір після випалу та температуру плавлення.