Шиємо грецький хітон — одяг із льону

У цьому блупринті використано найпростішу конструкцію: два однакові прямокутники льону — пілочка і спинка. Для іонійського хітона, який сколюють уздовж рук, зробіть кожен прямокутник завширшки з розмах ваших рук від зап'ястя до зап'ястя плюс 20–30 см на м'які складки; для дорійського хітона, який сколюють лише на плечах, досить вужчого прямокутника — приблизно від ліктя до ліктя плюс той самий запас. Довжина кожного прямокутника — від плеча до потрібного низу (до кісточки в жіночого хітона; до коліна або кісточки в чоловічого), плюс близько 20 см, щоб витягнути тканину над поясом, а в дорійського хітона з відворотом (апоптигмою) — ще й глибина цього відвороту. Ріжте рівно гострими кравецькими ножицями. Античні хітони часто ткали на верстаті одразу потрібного розміру, а не кроїли з більшого полотна, тож ткані крайки слугували готовими краями, які не треба підрублювати; за змоги залишайте крайки вгорі та з боків.

Якщо ви шиєте дорійський хітон з апоптигмою, спершу відверніть назовні верхній край кожного прямокутника на заплановану глибину відвороту (відворот звисає на груди й спину і частіше трапляється в жіночому одязі). Покладіть пілочку на спинку, край до краю. Уздовж верхнього краю з'єднайте два шари там, де вони лежатимуть на тілі. У дорійського хітона сколіть лише у двох точках на плечах фібулами (шпильками або брошками; грецька шпилька звалася перона), лишивши між ними виріз для шиї та відкриті руки. В іонійського хітона сколіть, зшийте або застебніть на ґудзики верхній край через проміжки від шиї до зап'ястя з кожного боку, залишаючи між застібками невеликі проміжки; руки виходять на кінцях, а скріплений край лягає так, що схожий на призбирані рукави. Зайва ширина створює м'які складки, характерні для грецького вбрання.

Сколовши верхній край, прошийте кожен бік від місця трохи нижче пройми до низу швом «уперед голку» або «назад голку» лляною ниткою. У дорійського хітона залиште відкритими верхні 20–25 см кожного боку для рук; в іонійського хітона руки виходять на кінцях верхнього краю, тож угорі кожного боку залиште відкритим лише стільки, щоб тканина вільно спадала. Шви мають бути акуратними й міцними: у русі вони тримають вагу драпірованої тканини. Не кожен одяг зшивали наглухо: пеплос спартанських дівчат залишали відкритим з одного боку, і інші греки глузували з них, називаючи phainomerides — «ті, що показують стегна». Для повністю закритого хітона зшийте обидва боки.

Одягніть хітон і зав'яжіть навколо пояс (зостер або зона). Витягніть тканину над поясом, щоб утворився напуск — колпос; він же виставляє низ на потрібну довжину. Жіночі хітони носили до кісточок. Чоловіки носили довгий хітон в архаїчну добу, а згодом переважно до колін; робітники чи воїни могли підтикати його ще коротше, щоб вільно рухатися. Висота пояса й величина напуску сильно змінюють вигляд одягу: пояс на талії — «низьке» підперезання, пояс одразу під грудьми — «високе».

Якщо якийсь край зрізний (не крайка), обробіть його вузькою закрученою підрубкою дрібними стібками. На грецькому одязі часто були декоративні облямівки, виткані просто на верстаті: геометричні візерунки, меандр (грецький ключ) або кольорові смуги вздовж країв. Якщо на вашій тканині немає тканої облямівки, можна пришити тасьму чи плетений шнур по низу й вирізу. Готовий хітон має спадати вертикальними складками, коли ви стоїте. Поверх нього носили інший одяг: гіматій — великий плащ, а чоловіки — хламиду, короткий плащ, який полюбляли вершники й воїни.