Виготовлення вайду — блакитного пігменту: давня європейська синява до індиго

Збирайте листя Isatis tinctoria на першому році вегетації, до того як рослина зацвіте (цвітіння відводить енергію рослини від виробництва листкового пігменту). Зрізайте великі листки прикореневої розетки — вони мають найвищий вміст індиготину. Найкращий збір відбувається в середині літа, коли листя найбільше і найактивніше фотосинтезує. Потрібна велика кількість: приблизно 2-3 кг свіжого листя дає лише невелику кількість пігменту, оскільки вайда містить близько 0,2-0,5% індиготину за масою свіжого листя (порівняно з 2-4% у тропічного індиго). Переробляйте одразу після збору — попередники індиготину в листі руйнуються протягом кількох годин.

Розірвіть свіжі листя вайди на дрібні шматочки і покладіть у велику ємність. Залийте гарячою водою (70-80°C — не кип'ячою, оскільки вона руйнує прекурсор). Використовуйте достатньо води, щоб повністю занурити листя, приблизно 5 літрів на 3 кг листя. Залишіть настоюватися на 1-2 години, періодично помішуючи. Вода стане темно-жовто-зеленою, оскільки індиковий прекурсор (індикан та ізатан B) розчиняється з клітин листя. Після настоювання процідіть листя через марлю, сильно відтискаючи для витягування всієї рідини. Викиньте використане листя (складіть у компост). Рідина містить безбарвний прекурсор, який перетвориться на синій пігмент.

Додайте гашене вапно (гідроксид кальцію) до процidentifiable відфільтрованої рідини — приблизно 10-15 г на літр. Добре перемішайте. Вапно підвищує pH приблизно до 10-11, що необхідно для хімічного перетворення безбарвних прекурсорів на індиготин. Тепер енергійно аеруйте рідину: переливайте її з висоти між двома ємностями або збивайте енергійно протягом 15-20 хвилин. Повітря (кисень) окиснює безбарвний лейкоіндиго до індиготину — нерозчинного синього пігменту. Ви побачите, як рідина поступово змінює колір з жовто-зеленого на синьо-зелений, а потім на темно-синій. На поверхні утворюється синя піна. Коли колір більше не поглиблюється під час подальшої аерації, перетворення завершено.

Залиште аеровану синю рідину відстоюватися без порушень протягом 12-24 годин. Нерозчинні частинки індиготину повільно осідають на дно у вигляді темно-синього осаду. Обережно зіллйте прозору жовто-зелену рідину зверху, не порушуючи осад. Додайте свіжу воду, перемішайте, щоб повторно суспендувати осад, і знову дайте відстоятися. Повторіть промивання 3-4 рази, щоб видалити розчинене вапно, листкові цукри та інші домішки. Кожне промивання має давати чистіший, синішій осад. Промитий осад є вашим сирим пігментом вайди — темно-синьою пастою.

Розкладіть промитu синю пасту на чистій бавовняній тканині або керамічній тарілці та висушіть у тіні за кімнатної температури. Сушіння триває 2-4 дні. Висушений пігмент утворює тверду темно-синю брилу. Розбийте її та розітріть на скляному пестику до тонкого порошку. Готовий пігмент вайди є м'яким, дещо сіро-блакитним — менш інтенсивним, ніж азурит або синь лазуриту, але з ніжною, атмосферною якістю. З 3 кг свіжого листя можна очікувати приблизно 5-15 г висушеного пігменту — вайда має низький вихід, тому історично вона була такою дорогою. Для живопису розтирайте з яєчним жовтком (темпера), гумі арабіком (акварель) або лляною олією. Синь вайди стійка до світла та хімічно стабільна. Зберігайте у герметично закритих скляних банках.