Виготовлення залізо-галової чорнила з дубових галів

Дубові галли — це ненормальні наростів на дубах, спричинені наїзниками-цинипідами (Cynips gallae-tinctoriae та споріднені види), які відкладають яйця у бруньки листків. Дерево оточує личинку твердим круглим нарostом, багатим на таніно��у кислоту (галотанін), який може становити 50-70% сухої маси галу. Алепські галли (з Quercus infectoria, що зростає в Туреччині та на Близькому Сході) історично є золотим стандартом завдяки надзвичайно високому вмісту танінів. Європейські дубові галли з Quercus robur або Quercus petraea також добре підходять. Збирайте галли, які тверді, сухі та коричневі — зелені галли все ще містять живу личинку і мають менше танінів. Сушені дубові галли також можна придбати у постачальників товарів для каліграфії або натуральних барвників.

Покладіть сушені дубові галли в ступку і розітріть їх на дрібні фрагменти за допомогою товкачика. Не потрібен тонкий порошок — шматочків приблизно 3-5 мм достатньо, оскільки таніни легко розчиняються в гарячій воді. Якщо користуватися ступкою незручно, помістіть галли в товстий тканинний мішок і ударяйте молотком по твердій поверхні. Мета — розбити тверду зовнішню оболонку та відкрити внутрішню частину, що максимізує площу поверхні для вилучення танінів. У вас має вийти приблизно 30 г подрібненого матеріалу галів (приблизно 3:1 за вагою галів до сульфату заліза — це традиційна середньовічна пропорція, задокументована в численних історичних рецептах).

Помістіть подрібнені галли в каструлю або термостійку скляну банку та додайте 250 мл дистильованої води або дощової води. Водопровідна вода містить хлор і мінерали, які можуть порушити хімію чорнила. Існує два методи екстракції: (1) Холодна екстракція: залиште галли замочуватися на 2-3 дні за кімнатної температури, періодично помішуючи, — це дає світліший, але часто чистіший екстракт. (2) Гаряча екстракція: доведіть суміш до легкого кипіння (не бурхливого кипіння) і підтримуйте її 30-60 хвилин — це витягує таніни швидше й повніше. Історичні рецепти відрізнялися: деякі замочували галли у вині або оцті замість води, а деякі залишали їх у дощовій воді на підвіконні на кілька тижнів. Для надійної першої партії використовуйте гарячий метод: варіть 45 хвилин, а потім дайте охолонути до кімнатної температури.

Після завершення екстракції та охолодження рідини до кімнатної температури процідіть її через дрібне сито або марлю у чисту скляну банку. Вичавіть марлю, щоб отримати якомога більше рідини з фрагментів галу. Рідина має бути темно-бурштиново-коричневого кольору — це багатий на таніни екстракт, що містить переважно галотанін і галову кислоту (галотанін у воді гідролізується до галової кислоти та глюкози). Відкиньте тверді залишки галу. Ви маєте отримати приблизно 150-200 мл танінового екстракту (частина води випаровується під час кип'ятіння).

Відважте 10 г сульфату заліза(II) (FeSO4·7H2O). Кристали повинні бути блідо-зеленими. Якщо вони коричневі або кольору іржі, залізо вже окислилося до сульфату заліза(III) (Fe2(SO4)3), і чорнило вийде іншим, менш придатним. Додайте сульфат заліза(II) до теплого танінового екстракту та перемішуйте, доки він повністю не розчиниться. Рідина одразу потемніє, змінивши бурштиново-коричневий колір на глибокий фіолетово-сірий або чорно-синій. Ця зміна кольору свідчить про утворення галату заліза(II) (галотаніату заліза(II)), розчинного комплексу. Протягом наступних годин і днів ця сполука повільно окислюється на повітрі до галату заліза(III) (галотаніату заліза(III)), який є нерозчинним і глибоко чорним. Саме це окислення робить чорнило стійким на папері.

Розчиніть 5 г гуміарабіку в невеликій кількості теплої води (близько 20 мл), перемішуючи, доки не утвориться гладкий розчин, схожий на мед. Гуміарабік — це висушений сік дерева Acacia senegal, який виконує дві функції в чорнилі: він діє як сполучна речовина (допомагає частинкам чорнила прилипати до поверхні паперу) і додає в’язкості (забезпечує гладку течію чорнила з пера). Додайте розчинений гуміарабік до чорнила і ретельно перемішайте. Занадто багато гуми робить чорнило глянцевим і схильним до растріскування у густому шарі; замало — робить його водянистим і блідим. Традиційна пропорція становить приблизно 10–15% від ваги галу. Якщо чорнило згодом виявиться занадто густим, додайте невеликі кількості води; якщо занадто рідким — розчиніть більше гуміарабіку і додайте його.

Залізо-галова чорнила — це органічний розчин, який може покритися пліснявою протягом тижнів або місяців, особливо в теплих умовах. Додайте 2-3 краплі гвоздикової олії або крихітний кристалик тимолу як консервант — обидва є традиційними антимікробними засобами, які століттями використовувалися у виготовленні чорнил. Добре перемішайте. Востаннє процідіть чорнила через тонку марлю або паперовий фільтр для кави у свою ємність для зберігання, щоб видалити будь-які нерозчинені частинки або осад, які можуть забити перо. Готові чорнила повинні вільно текти — перевірте, макнувши перо та написавши кілька слів на чорновому папері.

Напишіть кілька рядків свіжим чорнилом. Коли воно мокре, воно матиме блідо-сіро-фіолетовий відтінок — це нормально. Залізо-галова чорнила темніють протягом 12–48 годин, оскільки залізний галат окиснюється до залізного галату(III) на папері. Через 24 години написане має стати глибоко синьо-чорним і повністю водостійким (галат заліза(III) нерозчинний у воді й зв'язується з целюлозними волокнами). Перевірте водостійкість, капнувши краплю води на висохлий рядок — він не повинен розчинятися чи розпливатися. Чорнило в банку також з часом темніє; струшуйте або перемішуйте його перед кожним використанням, оскільки важчі частинки осідають. Зберігайте в герметичній скляній банці, подалі від прямого сонячного світла. Добре виготовлене залізо-галове чорнило може зберігатися роками за умови герметичного зберігання. Середньовічні рукописи, написані залізо-галовим чорнилом, залишаються розбірливими понад 800 років.

Якщо чорнило блідне після висихання: збільште кількість сульфату заліза (II) на 2-3 г у наступній партії або подовжте час екстракції галових горішків. Якщо чорнило стає коричневим замість чорного: сульфат заліза (II) міг окиснитися ще до використання — використовуйте свіжі зелені кристали. Якщо чорнило зернисте й забиває перо: процідіть його ретельніше та трохи розведіть дистильованою водою. Якщо на поверхні утворюється пліснява: видаліть її, додайте більше гвоздичної олії та зберігайте чорнило в прохолоднішому місці. Якщо чорнило роз'їдає папір (видно як коричневі дірки): ви використали забагато сульфату заліза (II) відносно галових горішків — надлишкова вільна залізна кислота руйнує целюлозу. Ця проблема (відома як корозія залізо-галових чорнил) пошкодила багато історичних документів. Зменшіть кількість сульфату заліза (II) у наступній партії. Традиційне співвідношення галових горішків і заліза 3:1 існує саме для того, щоб запобігти цьому надлишку.