Готична каліграфія — Textura Quadrata

Textura Quadrata будується за суворими пропорціями, що спираються на ширину пера. Для пера 2 мм висота малих літер (x-висота) — 5 ширин пера (10 мм); щоб відміряти її точно, поверніть перо боком і поставте один над одним 5 квадратиків завширшки в перо. Верхні й нижні виносні елементи в текстурі короткі — лише 2-3 ширини пера вище або нижче x-висоти (а не щедрі подовження курсиву). Проведіть базову лінію, середню лінію (на 5 ширин пера вище), лінію верхніх виносних (на 2-3 ширини пера над середньою) і лінію нижніх виносних (на 2-3 ширини пера під базовою). Залишайте між рядками мало місця, щоб нижні виносні одного рядка майже торкалися верхніх виносних наступного: текстура — щільне, стиснуте письмо. Деякі каліграфи проводять ще й легкі вертикальні лінії, щоб штрихи залишалися прямими; білий просвіт між двома штрихами має бути приблизно завширшки з один штрих (див. крок 4).

Тримайте широке перо під кутом близько 40 градусів до базової лінії: трохи положистіший кут, ніж 45 градусів, якими багато викладачів користуються для курсиву, робить вертикальні штрихи трохи товщими, а горизонтальні тоншими, і це посилює щільний, важкий вигляд текстури. Той самий кут зберігається в кожному штриху, зокрема в ромбоподібних засічках. На відміну від курсиву, де форми літер дуже різняться, у текстурі панує повторення майже однакових вертикальних штрихів — дисципліна абсолютно сталого кута пера важить найбільше. Вправляйтеся в паралельних вертикальних штрихах: кожен має бути таким самим за шириною й кутом, як попередній.

Ромбоподібна засічка — відмітна ознака Textura Quadrata («quadrata» вказує саме на ці ромбоподібні закінчення — квадрати, поставлені на кут). Для ромба не треба змінювати кут пера: коли перо у вашому робочому куті, короткий штрих униз і вправо, на ширину самого пера, залишає квадрат, що стоїть на куті. Щоб зробити вхідний ромб: на середній лінії зробіть цей короткий діагональний штрих, потім ведіть прямо вниз, не відриваючи пера. Щоб зробити вихідний ромб на базовій лінії: закінчіть низхідний штрих і завершіть його тим самим коротким штрихом униз і вправо, утворивши парну ромбоподібну «ніжку». У найформальнішій текстурі ці ромби чітко окреслені — кожен має бути чистим ромбом із гострими кутами. Пишіть ряди окремих штрихів із вхідними й вихідними ромбами, доки всі ромби не стануть однаковими за розміром і формою.

Мінима — основний будівельний елемент текстури: один вертикальний штрих із ромбоподібними засічками вгорі й унизу, від середньої лінії до базової. Літера i — це одна мінима й ромбоподібна крапка над нею (не кругла: її ставлять, торкаючись паперу пером під кутом 40 градусів, щоб лишився ромбоподібний слід). Літера l — це мінима, подовжена вгору до лінії верхніх виносних, із вхідним ромбом на цій висоті. У текстурі відстань між мінімами всередині слова має дорівнювати ширині штриха — так виникає рівний ритм «частоколу», що й визначає це письмо. Напишіть слово «minimum» (15 мінім плюс крапки над i та засічки): якщо проміжки правильні, міними виглядатимуть ідеально рівним рядом однакових штрихів.

Літера n — дві міними, з'єднані вгорі тонкою волосною лінією або ромбами, що перекриваються. У суворій текстурі між мінімами немає округлої арки (на відміну від курсивної n) — з'єднання кутасте: вихід першої міними зустрічається із входом другої на середній лінії. Літера m — три з'єднані міними. Літера h — стовбур із верхнім виносним елементом, до якого на середній лінії під кутом прилягає друга мінима, як у n. Літера u — дві міними, з'єднані внизу кутастим штрихом-ніжкою. Зверніть увагу, які вони схожі: n, m, h і u різняться здебільшого висотою й положенням з'єднувальних штрихів, а не принципово різними формами. Ця одноманітність навмисна: вона створює «тканий» вигляд, хоч і робить текстуру горезвісно важкою для швидкого читання.

У Textura Quadrata круглі літери НЕ круглі: їх будують із кутастих штрихів, які лише натякають на округлість. Літера o складається з двох вигнутих штрихів, що сходяться гострими кутами вгорі й унизу, утворюючи шестикутний або кутастий овал. Кожна дуга, по суті, — злегка вигнута мінима. Літера c — ліва половина кутастої o з коротким штрихом згори. Літера e — це c, верхній штрих якої повертається й замикається на стовбурі, утворюючи маленьке кутасте «вічко» у верхній половині. Літери d, b, p і q поєднують кутасте «черевце» з мінімами верхніх чи нижніх виносних. Саме кутаста трактовка дуг робить текстуру такою несхожою на курсив чи Copperplate — у найформальніших варіантах справжніх кривих майже немає. Кожна «кругла» літера зберігає той самий вертикальний ритм, що й літери, побудовані з мінім.

Завершіть малі літери текстури: a в текстурі двоповерхова — мінима праворуч із коротким кутастим головним штрихом угорі й маленьким замкненим кутастим «черевцем» у нижній половині. Літера f має високий штрих із верхнім виносним елементом, що злегка загинається праворуч угорі, і поперечку на середній лінії. Літера g має кутасте «черевце», короткий нижній виносний елемент і замикальний штрих. Літери r і s своєрідні: r текстури має маленький кутастий «плечовий» штрих (значно менший, ніж у курсивної r); довга s (ſ) була нормою в середньовічних текстах — високий штрих, схожий на f, але без поперечки. У кінці слова пишуть круглу s, знайому нам сьогодні. Літери w, x, y, z будують із мінім і діагональних штрихів із тими самими ромбоподібними засічками. Допишіть абетку й вправляйтеся в кожній літері, доки пропорції та кути не стануть сталими.

Пишіть цілі слова й короткі речення текстурою. Проміжок між літерами скрізь має бути рівно завширшки з одну міниму — це вирішальна умова ефекту «плетеного тину». Якщо подивитися примруживши очі на добре написаний блок текстури, чорні штрихи й білі просвіти мають утворити рівний ритмічний візерунок без дірок і темних плям. Звичайні тексти для вправ — початок молитви «Отче наш» латиною («Pater noster, qui es in caelis») або будь-який уривок із середньовічного джерела. Текстура щільно заповнює свій набір; простір сторінки створюють навколишні поля. Написавши абзац, відійдіть і оцініть загальну фактуру, перш ніж розглядати окремі літери.

Декоративні великі літери (версали), які використовують разом із текстурою, різко відрізняються від малих: вони великі, орнаментальні й часто засновані на ломбардських або унціальних формах, а не на кутастій системі мінім. Версали зазвичай малюють кількома штрихами й іноді заливають, а не пишуть одним рухом пера. Простий спосіб для вправ: візьміть форми римських великих літер заввишки близько 7-8 ширин пера й виконайте їх тим самим широким пером. Додайте маленькі ромбоподібні засічки й кутасті прикраси. У середньовічних рукописах версали часто писали червоним чорнилом (рубрикація) або багато прикрашали сусальним золотом і мальованим орнаментом (ілюмінування). Для вправи напишіть велику літеру тим самим чорним чорнилом, але залиште навколо неї багато місця: великій літері текстури потрібне «повітря», бо малі літери дуже щільні.

Сплануйте повну навчальну сторінку в стилі середньовічного рукопису. Виберіть текст завдовжки 8-15 рядків. Акуратно розлінуйте напрямні олівцем. Напишіть текст текстурою зі сталими проміжками. Додайте на початку декоративний версал. За бажання залиште місце на лівому полі для простої декоративної рамки. Коли чорнило повністю висохне (час висихання залежить від чорнила й паперу, тож спершу перевірте в куточку), зітріть усі олівцеві лінії м'якою гумкою. Готова робота має показувати ключові якості Textura Quadrata: ідеально рівний вертикальний ритм, однакові ромбоподібні засічки, кутасті круглі літери, щільну фактуру тексту й мінімальний міжрядковий інтервал. Це письмо, яке століттями визначало вигляд європейської книжки, — та сама візуальна ДНК, яку Гутенберг відтворив у металевому шрифті.