Виготовлення свинцевих білил (флейк-білила) — голландський процес «стек» для найважливішого пігменту в історії олійного живопису

Свинцеві білила (основний карбонат свинцю, 2PbCO₃·Pb(OH)₂) були єдиним білим пігментом, доступним художникам з давніх часів до появи цинкових білил наприкінці XVIII століття, і вони залишалися кращим білим для олійного живопису аж до XX століття. Жоден інший білий пігмент не поєднує їх непрозорість, теплоту, м'яке нанесення та здатність утворювати міцну, гнучку плівку фарби. Грецький історик Теофраст описав їх виробництво приблизно у 300 році до н. е., і процес змінювався напрочуд мало протягом понад двох тисяч років.

Голландський процес стек (stapelproces) був промисловою версією, розробленою в Нідерландах до XVII століття. Свинцеві смуги згортають у спіраль і ставлять у глиняні горщики з оцтом на дні. Горщики складають у шари компostувального кінського гною, який виділяє помірне тепло (35-50°C) і вуглекислий газ. Пари оцтової кислоти з оцту роз'їдають поверхню свинцю, утворюючи ацетат свинцю, який далі реагує з CO₂ та вологою, утворюючи основний карбонат свинцю — яскраво-білий щільний пігмент.

SAFETY WARNING: Свинець є потужним кумулятивним нейротоксином. НЕМАЄ безпечного рівня впливу свинцю. Пил свинцевих білил НЕ повинен потрапляти в організм через вдихання або проковтування. Усі роботи слід виконувати з використанням respiratora, захисних хімічних окулярів і рукавичок. Ніколи не їжте, не пийте і не паліть у робочій зоні. Тримайте свинцеві білила WET під час подрібнення, щоб пригнічувати пил. Ретельно мийте руки та обладнання після використання. Утилізуйте всі стічні води та матеріали як небезпечні відходи. Діти та вагітні жінки не повинні перебувати поруч на жодному етапі виробництва. Цей посібник призначено для історичних та освітніх цілей — будьте надзвичайно обережні.